Відстоювати інтереси виборців та розвивати територіальні громади – саме цими двома принципами в умовах сучасного розвитку України має керуватися депутат обласної ради. В цьому впевнений депутат Миколаївської облради, аграрій Юрій Анатолійович Кормишкін. Незважаючи на свій молодий вік, депутат вже 10 років працює на благо області, тому не з чуток знає проблеми села. На останніх виборах в облраду Юрій Кормишкін був обраний представляти інтереси своєї малої батьківщини – Снігурівщини.
Загалом район в облраді представляє четверо депутатів від політичної партії «Наш край». Ми вирішили поцікавитися у Юрія Анатолійовича про результати першого року роботи на окрузі, головні перемоги та проблеми, які існують в районі.
- Минув перший рік вашої роботи на Снігурівщині. Округ для вас новий, але ми впевнені, що ви були добре обізнані його проблемами, адже ви народились в Новопетрівці. Яким був перший рік вашої роботи, що встигли зробити?
- Дійсно, я вперше обирався до облради від Снігурівщини, але це не завадило нашій команді гарно попрацювати та вирішити декілька важливих проблем району. Зважаючи на те, що Снігурівський район представляє декілька депутатів від партії «Наш край», ми з Володимиром Вікторовичем Лустою та Оленою Віталіївною Донченко вирішили працювати разом, адже мета в нас єдина – вивести Снігурівський район з кризи. В 2016 році ми багато працювали з виборцями, відповідали на їхні звернення та зустрічалися з людьми, адже лише під час живого спілкування можна дізнатись, що болить людям. Як би це не було банально, але проблеми села в усіх районах області типові. Люди не просять нічого захмарного, адже звикли до бездіяльності влади та депутатів. Ми намагалися змінити їхнє ставлення до керівників та народних обранців, адже вони довірили їм працювати і мають право вимагати реальних результатів.
- З якими проблемами до вас зверталися найчастіше?
- Сьогодні одним з найпроблемніших напрямів залишаються соціальна та культурна сфери. Ми побудували дитячий майданчик для Новопетрівського, Веснянського дитячого садку та школи. Відкрили комп’ютерний клас в Костянтинівці. В дитячому відділенні Снігурівської лікарні встановили бойлери для гарячої води. В Миколаївську міську лікарню №3 передали 10 тон круп для харчування, слід не забувати, що в цій лікарні лікуються також жителі всієї області. Авжеж, багато уваги приділяли дітям, адже вони майбутнє нації. Лише до дня Святого Миколая у 2015-2016 рр. в усі ДНЗ Снігурівського району ми рознесли понад 1200 подарунків. Ми не могли не привітати дітей з 1 вересня, адже зібрати дитину до школи сьогодні дуже дороге задоволення. Невеликі подарунки дітлахам обійшлись нам в 43 тис. грн. На цьому наша робота та допомога не закінчуються, ми постійно надаємо спонсорську допомогу Снігурівським ДНЗ. Проблем багато і їх не вирішити за один рік. Крім того, в Новопетрівській школі я разом з Оленою Донченко та Володимиром Лустою допомогли облаштувати клас хімії. І хто знає, може, дасть Бог, хтось з дітей стане відомим хіміком. А ми будемо цьому лише радіти.
- Наскільки нам відомо, ви багато уваги приділяєте культурному та духовному життю громад. Які проблеми ви вже побачили та що встигли зробити?
- Як би не було важко це говорити, але ми бачимо культурне зубожіння села. Головною причиною цього є бездіяльність влади, яка фінансує цей напрям по залишковому принципу. Якщо і далі ми будемо економити на культурі, що станеться з нашою молоддю?! Здається дивним, але в деяких селах навіть немає церкви. Людям просто немає де помолитись. В минулому році ми нарешті завершили будівництво каплички в Новопетрівці. Для того, щоб зрозуміти, наскільки це важливо, необхідно просто подивитись в очі людям, які не мали де нормально похрестити дитину чи відстояти службу. Якщо про духовність замислюються люди середнього та старшого віку, то молодь потребує розваг. Не лише сільської дискотеки, якої і подекуди немає, а справжнього культурного розвитку. Торік з Днем Снігурівки місцевих жителів вітала відома українська співачка Анастасія Приходько. На той час до нас з Оленою Донченко та Володимиром Лустою звернулась Інна Бойко, щоб вперше провести День Снігурівки, як це потрібно робити, за підтримки працівників міськради та нас. Ми вперше за 10 років привезли зірку. Я вважаю, що снігурівчани гідні цього. Якщо люди бачитимуть, що їх цінують, дбають про їхнє дозвілля, вони працюватимуть ще краще. На жаль, жоден представник адміністрації не прийшов привітати городян з днем міста, бо їм просто нічого сказати про свою роботу. Це був один з наших наймасштабніших культурних заходів, але ми не забуваємо і про мешканців села. Також була надана допомога жителям села Гречанівка в реконструкції пам’ятника «Загиблим воїнам». Ми допомогли творчому колективу «Озеряни» з села Афанасівка Снігурівського району який посів друге місце на Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Пісенні візерунки». Конкурс, приурочений 25-річчю незалежності України, проходив 24-25 вересня в місті Буча, що під Києвом.
- Ви якось опікуєтесь спортивним життям району?
- Звичайно, цього року ми допомагали в проведенні футбольного турніру в Снігурівському районі за участі місцевих команд. Крім того, футбольний клуб району посів перше місце в Кубку АПК ім. Маврокордато.
- Однією з найголовніших проблем району залишаються погані дороги та відсутність системи водопостачання. Чи продовжуєте ви роботи в цьому напрямі?
- Я вважаю ненормальною ситуацію, коли в ХІХ столітті люди не мають вільного доступу до питної води. За 25 років незалежності деякі сільські ради так і не змогли вирішити цієї проблеми, тож дбати про людей маємо ми. Власним коштом ми організували ремонт системи водопостачання у селі Павлівка. Дороги – це те, що болить нам найбільше. Щодня, виїжджаючи на дороги нашої області, люди ризикують своїм життям, причина тому – катастрофічний стан доріг. Іноді мені здається, що ця проблема взагалі нікого не обходить. Минулого року були виділені 10 млн на ремонт доріг, але чинна адміністрація з різних причин не провела тендери, та роботи не виконали. Якщо взяти середню статистику, протягом дня по трасі «Миколаїв – Снігурівка — Березнегувате» проїжджає близько 500 машин, в місяць цей показник — 15 тис., які перевозять 60 тис. людей. Поспілкувавшись з головами адміністрації Вітовського району та Вітовського райавтодору, ми разом з Сергієм Сипком за власні кошти засипали дорогу до Снігурівського району, забезпечивши проїжджуваність. Якщо раніше зі Снігурівки до Миколаєва можна було доїхати за, мінімум, 1,5 години, то зараз це можна зробити набагато швидше і з меншим ризиком потрапити в аварію. Минулого року ми таким чином відремонтували дороги в Євгенівці, Нововасилівці та Павлівці. Також побудували зупинки в Афанасівці, Лиманцях та Нововасилівці. Капітально відремонтували зупинки в Баратівці та Новотимофіївці.
- Ще однією важливою проблемою, що виникає в теплі пори року, є поломки понтонних мостів, що виникають через вантажівки, яким заборонено ними рухатись.
- Дійсно, через водіїв, які не думають, що їхні вантажівки можуть просто зламати конструкцію мосту, деякі села залишаються відрізаними від райцентру. Люди не можуть дібратись ні до соціальної служби, ні, навіть, до лікарні. Цього року ми вже ремонтували міст у Нововасилівці та зробили капітальний ремонт пішохідного моста «Снігурівка – Павлівка».
- Зрозуміло, що проблем в Снігурівському районі непочатий край. Зважаючи на ваш управлінський та депутатський досвід, як ви охарактеризуєте загальну ситуацію в районі та оцінюєте роботу влади.
- В першу чергу, я хочу акцентувати увагу на тому, що є різниця між депутатами місцевих сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та чиновниками, яких наймають працювати. Депутат — це та людина, що представляє інтереси громади та захищає їх, а будь-який чиновник – наймана особа, яка за рахунок платників податків отримує заробітну плату і повинна працювати на благо жителів району. Якщо взяти сьогодні всіх чиновників Снігурівської РДА, вони працюють та витрачають гроші платників податків і бізнесу, але чомусь звітують, що деякі справи виконали саме вони. Сільський голова витрачає кошти платників податків, мешканців села та бізнесу. Насправді, якщо щось робиться, то це робить не сільський голова. Це робить бізнес, який сплачує податки. Сільський голова, голова адміністрації не можуть будувати дороги та вулиці, адже вони використовують не власні кошти, а кошти платників податків.
- Попри зміни в Податковому кодексі, місцеві громади переживають не найкращі часи, їм просто не вистачає коштів на вирішення внутрішніх проблем. Чому так відбувається та як їм подолати кризу?
- Рішенням комісії АПК було рекомендовано всім сільським радам Миколаївської області встановити 1% податку на землю, що дозволило б сьогодні вирівняти сільгоспвиробників. Сьогодні вони сплачують 100-150 грн фіксованого податку, а одноосібники – 5-10 грн з гектару. Це дозволило б кожній сільській раді отримати додаткові кошти. В Снігурівському районі близько 50 тис. га. перебуває в руках одноосібників, в області вони обробляють 650 тис. га. ріллі. Якщо додати по 200 грн з гектару, то 1,2 млрд грн поповнили б бюджет області. Що стосується Снігурівського району, якби на 50 га землі додати по 200 грн – це додаткові 10 млн грн, які могли б отримати сільські ради. Але влада «завалила» голосування в усіх сільрадах, і депутати проголосували за податок в розмірі 0,1-0,3%. Єдиною причиною цього є відсутність бажання у громади отримувати податки. Податкове навантаження на нас як сільгоспвиробників – 1900-2000 грн на га, а ми обробляємо близько 15 тис га землі в Снігурівському районі, ми сплатили 30 млн грн податків. Якби з 90 тис га землі в районі сплатили, як мінімум, стільки ж податків, як наші компанії, в Снігурівському районі було б «місто-сад». Тоді виникає питання до влади: чому ви не скористалась цією можливістю?! Але влада «завалила» все, а це податки на весь 2017 рік. В 2016 році необхідно було затвердити нормальні податки, щоб район почав розвиватися.
- Як ви оцінюєте роботу сільських голів, чи користуються вони новими можливостями або і далі продовжують «просиджувати стільці»?
- Я хочу відмітити лише декількох сільських голів в Снігурівському районі, які дійсно хочуть працювати та розвивати громаду. Це сільський голова Першотравневого, який робить дороги за гроші, які ми сплачуємо до бюджету та за допомогою нашого транспорту, робить освітлення. Другий очільник – протилежність Першотравневому – голова Новопетрівської сільради, де ми побудували капличку, встановили дитячий майданчик разом з Оленою Донченко. Ми сказали людям, що це для них безкоштовно, прийняли на роботу двох людей, що були в розпорядженні голови сільради з лютого по жовтень, щоб вони працювали над благоустроєм села, сплачували їм зарплатню. Але результату від цього жодного. Дитячий майданчик вже зламали. На святкування до Новопетрівки приїхали три батюшки, оскільки в селі їх немає, але сільський голова навіть не зміг їх провести до каплички. Він просто нічого не робить. Навіщо взагалі потрібен такий сільський голова? Ще є такий сільський голова в Нововасилівці Коваленко. Як може керувати сільський голова, що підписав акт про наявність водогону на 1,7 млн грн. В селі й досі немає води, а він продовжує керувати. Тут має бути адміністрація та повноважні проводити перевірку органи, а такий керівник не має бути на посаді. Тож самі розумієте, що ситуація мало змінилась. Але люди потроху починають розуміти, що сільський голова – це та людина, яка ними найнята на роботу, і тому починають вимагати результату роботи. Це поки поодинокі випадки, але це гарна тенденція.
- Яким ви бачите вихід з даної ситуації?
- Ми обираємо сільських голів, щоб вони працювали на благо села та громади, а не для того, щоб вони отримували 5-10 тис. заробітної плати і витрачали на вітер гроші платників податків. Тому в нас немає проблеми зі школами та садочками на місцях. У мене знов виникає запитання до чиновників в адміністрації та недолугих сільських голів: скажіть собі, навіщо ви працюєте, щоб заробляти собі кошти чи щось зробити для громади? Я вважаю, що в тих селах, де відбулись вибори в 2015 році, та громада не побачила жодного покращення, необхідно виражати недовіру сільським головам і шукати людей, яка дійсно переживатимуть за життя села, району. Не приїде хтось з Києва і не скаже: «Давайте в вашому селі все буде добре!». Сьогодні завдяки змінам у законодавстві ми можемо навести порядок в селах, але сільські голови цього просто не хочуть. Те саме стосується і районної адміністрації.
- Сьогодні деякі снігурівські чиновники заявляють, що ви не сплачуєте податків. Що ви думаєте робити з цього приводу?
- Я витрачаю зароблені власною працею гроші на соціальні проекти лише тому, що є заповідь: заробив – віддай десятину. Те, що я роблю, стосується не лише Снігурівського району, але й інших, де є наші господарства. Сьогодні я хочу розмістити в газеті інформацію з довідками з податкової, скільки кожне з господарств сплатило податків, щоб не збиралась комісія, де обговорювалось якимось чиновником питання, що я не сплачую податків. Сьогодні адміністрація пише листи та звертається, що Юрій Кормишкін не сплачує податки. За рік я як обраний депутат, що не отримує зарплатню, на відміну від сільських голів та чиновників, багато вклав в соціальний розвиток району, тож на всі брехливі заяви можу відповісти реальною роботою.
- А що стосується партії, яку ви представляєте, нам відомо, що деякі депутати від вашої політичної сили порушили партійну дисципліну. Ви як голова виконкому обласної партійної організації «Наш край» що можете про це сказати?
- Це дуже добре, що ми можемо відкрито говорити про те, що відбувається в нашій партії. Ми не приховуємо, що серед депутатів, які представляють партію «Наш край», є випадкові люди. Ми, звичайно, будемо вживати заходів щодо тих депутатів, які будучи народними обранцями нічого не роблять на благо району, міста чи області. Парія «Наш край» дуже молода, але ми в змозі робити висновки і приймати відповідальні рішення. До депутатів, які, так би мовити, зарекомендували себе не з найкращого боку, буде задіяний імперативний мандат. На сьогодні можу сказати, що це стосується двох депутатів Снігурівської міськради та одного депутата Снігурівскої райради.
- Сьогодні гостро постало питання керівництва в Снігурівській ЦРБ. Як ви вважаєте, хто має очолити лікарню, щоб конфлікти нарешті припинилися.
- Керівник – наймана особа. Якщо він не може налагодити контакт з людьми, які працюють за зарплату і навести в колективі порядок, він не може керувати. Олексій Ястребов може бути хорошим лікарем, гарною людиною, нехай краще працює хорошим анестезіологом, але не керівником. Те саме стосується Валентина Шмегельського. Він може бути гарним лікарем. Варто зауважити, що до свого призначення Олексій Ястребов вже півроку обіймав посаду в.о. головлікаря. Вже минув рік його керівництва, і ми не спостерігаємо жодних зрушень з мертвої точки. Коли восени Інна Бойко мені запропонувала допомогти дитячому віддаленню і купити два бойлери та медичну шафу, ми їх привезли і тепер мами можуть купати своїх дітей в теплій воді: до цього в лікарні просто не було гарячої води. Крім того я, Володимир Луста, Олена Донченко та Андрій Закусілов виділили 400 тис. грн депутатських грошей, а керівник просто двічі завалив тендер. Третя процедура у «Прозорро» теж була виконана неправильно, тому район і залишився без швидкої допомоги, гроші повернулися в бюджет, а могли піти на благо району. Фактично за рік роботи керівник лікарні не зробив нічого, крім скандалу з відкушування пальця і скорочення персоналу. Висновки напрошуються самі собою. Треба шукати того, кого підтримає колектив. Ухвалювати рішення не нам, а трудовому колективу і новому голові адміністрації.
- Дякуємо за розмову, та за те, що розповіли про свою діяльність.
- Я також вам дякую, а наостанок, хочу побажати всім жителям Снігурівського району злагоди та миру в вашій оселі. Ми повинні зрозуміти, що наше майбутнє залежить від нас самих, поки ми не почнемо вимагати від влади дотримуватись закону та працювати по совісті, буде важко щось змінити в нашому районі. Я завжди відкритий до кожного, хто потребує допомоги. Дякую всім, хто звертається до мене зі своїми питаннями та пропонує своє бачення вирішення того чи іншого питання, це дуже важливо, саме так треба підходити до кожної справи, яку треба вирішити.
Наприкінці інтерв’ю з депутатом обласної ради Юрієм Кормишкіним редакція видання публікує анонсовану депутатом інформацію про податки, які сплачують його підприємства до місцевих бюджетів. Слід зазначити, що редакція має в себе в розпорядженні завірені копії з вихідними даними документів.
Так, середня вартість за гектар, яка сплачується підприємствами Юрія Кормишкіна, становить 1.945 грн (одна тисяча дев’ятсот сорок п’ять гривень). Загалом до бюджетів було сплачено 32.082.669 мільйонів гривень. А саме: ДП ТОВ «Нік Ютас» за минулий рік до бюджетів сплатило 3.610574 грн, ТОВ НВП «Авангард» — 8.241.659 грн, ДП «Південне» до бюджету — 6.680.904 грн, ТОВ «СГВП «Таборівське» — 5.189526 грн, а ТОВ «АГРО» поповнило бюджет на суму в 8.360.006 грн.
Сподіваємось, що районна влада продемонструє свою відкритість та опублікує список всіх платників податків, які наповнюють наш бюджет, адже це наші з вами гроші, гроші, за рахунок яких залежить життєдіяльність нашого краю.
Ваш комментарий