В вихре политических событий, социально-экономических проблем, очень редко появляются публикации о хороших людях, которые своим трудом, творчеством обогащают нашу жизнь. «Николаевские известия» встретились с нашим земляком, родившимся в Снигирёвском районе Николаевской области, учителем и поэтом Владимиром Викторовичем Черненко.
Дана зустріч ще раз довела наявність в області енергійних, творчих і талановитих людей. Сьогоднішній гість – призер різних поетичних конкурсів та районного педагогічного конкурсу «Учитель року».
Спочатку хотілось би дізнатися біографічні відомості: звідки Ви родом, де навчалися?
Народився я 15 червня 1960 року в селі Василівка, Снігурівського району, Миколаївської області в сім’ї робітників. 1967 року пішов навчатися до Василівської середньої школи, яку закінчив у 1977 році із Золотою медаллю. В 1977 році вступив до Херсонського педагогічного інституту імені Н.К. Крупської на природничий факультет за спеціальністю «біологія та основи сільськогосподарської праці». Інститут закінчив у 1982 році і за розподілом був направлений на педагогічну роботу в селище Свєтлово, в середню школу №4, де працював деякий час педагогом-організатором. В тому ж році був призваний на військову службу до лав Радянської Армії в місті Чехов, Московської області, де проходив службу у військово-будівельному загоні командиром відділення. В 1985 році пропрацював на Снігурівському заводі залізобетонних виробів робітником бетоннозмішувального вузла. В 1986 році повернувся до педагогічної роботи в якості вчителя природничих наук Квітневої загальноосвітньої школи, Жовтневого району, Миколаївської області. В цій школі багато років працював ще й завучем з навчально-виховної роботи і деякий час виконував обов’язки директора школи. Наразі працюю вчителем в Киселівській загальноосвітній школі.
За нашою інформацією ви не тільки вчитель, ви ще й поет. Скільки у вас збірок?
Їх три. Це – «Золота амфора», «День для сповіді» та «Веселка, замурована в сніги». Першу збірку було опубліковано в 2001 році, останню в 2013.
Що надихнуло вас на написання віршів і чи пам’ятаєте свою першу пробу пера і коли це сталося?
На написання віршів мене надихнули материнське слово, безмежна краса природи рідного краю та любов до рідної мови. Так, це сталося коли я навчався в 7 класі. Мій перший твір – «Щедрохлібна земля».
Скажи, чи не ця щедрохлібна земля
Квітуча, барвиста, щедра, прекрасна
Людину — титана, богатиря
На світ явила для щастя.
Скажи, чи не тут на ранковій зорі
У будні жниварського свята
Поети родилися і сіячі,
І тебе спеленала мати.
Я бачу, як ширшає мій дивосвіт,
Як ночі багатшають снами,
І чую-ранетом пахучим із віт
Падає слово дозріле у трави…
Який свій твір ви вважаєте найкращим?
Їх декілька, але виділю «Шпанки», адже він, на мій погляд, увібрав всю філософську проблематику нашого часу і тим самим є актуальним для людей різного віку.
Ваші улюблені автори?
Дуже захоплююсь творчістю Івана Драча, який вміє віртуозно викладати свої думки. Також мені до вподоби поет Степан Олійник
Розкажіть, будь ласка, історію створення вашого твору про Киселівку, який переродився в пісню.
Історія проста. Я приїхав сюди і був вражений красою цього села, тому рядки народилися самі собою. Композитором став вчитель музичного мистецтва Олександр Рубаняк.
Наскільки важко бути педагогом і які б ви дали свої методичні рекомендації у роботі з дітьми?
Бути педагогом – це дуже кропітка робота, але водночас і приємна. Рекомендації прості – бути собою і не дивлячись на те, хто ти – вчитель літератури, математики чи фізики – використовувати українську мову і прищеплювати дітям любов до неї.
Ну і на завершення: яке ваше життєве кредо?
Моє кредо це висловлювання Гете: «Живеш повноцінним життям тільки тоді, коли користуєшся прихильністю інших!», тому я стараюся бути завжди чесним, відвертим, справедливим, демократичним і чуйним у стосунках з оточуючими.
Ваш комментарий