Уважно переглянувши виступ Івана Васильовича Кухти, весь час хотілося його зупинити і нагадати всім телеглядачам цікаві факти громадської діяльності цього народного обранця.
Людям які не знайомі з цим чоловіком, може здатися на перший погляд, що перед ними великомученик і порядна людина, яка пішла проти системи за світлі ідеали. Але чи так це насправді. Починав свій шлях Іван Васильович в якості народного обранця Снігурівської міської ради. Під час свого депутатства ніяк себе не зарекомендував, хоча і допоміг людям без затримки та бюрократичної волокніти отримати по 2 га землі, але як виявилося цими людьми були батьки, дідусі з бабусями, родичі та дуже близькі знайомі. А Ви отримали свої 2 гектара землі? Якщо ні, то спробуйте, а якщо спробуєте то зрозумієте, що це майже неможливо.
Наступна сходинка – Івана Васильовича призначають головою Снігурівської РДА. Тобто дали в руки всі важелі впливу на життя та процвітання Снігурівського району. Але не так склалося, як хотілося. Виявилося що на посаді голови Снігурівської РДА треба працювати і працювати, вдень і вночі бути готовим до вирішення різних ситуацій у районі. Це не депутатство у міській раді, де захотів прийшов на сесію, а захотів передумав. У райдержадміністрації голова наділений владою, пошаною і заробітною платою, але і відповідальність лежить не маленька. А так працювати Іван Васильович не звик, тому з понад шести робочих місяців на цій посаді приблизно половину провів на лікарняному і зрозумів – це не його. Балачки, піар, обіцянки, фотки – це так. Відповідальність, організація роботи і управління – це ні. Тому огидно слухати людину яка сама не справилася з покладеними на неї обов’язками, але критикує роботу людей які прийшли на цю посаду замість нього і не злякалися, а закотивши рукава тягнули і тягнуть цю нелегку ношу. І ще хочу зауважити, що на відміну від Івана Васильовича це тендітні жінки. Щоб утриматися у вищих ешелонах влади довелося вступити до провладної партії БПП, що дало виграшний квиток на виборах до обласної ради.
А вже ставши обласним депутатом Іван Васильович приводить до влади у місті Снігурівка злочинне угрупування на чолі з колишнім начальником міліції. Як таке сталося? А дуже просто. Видно гарні у Кухти І.В. були вчителі в провладній партії. Підкупили голову виборчої комісії, зробили фото сесію у церкві, подарували ікону, надрукували календар та газети де колишній начальник міліції наче святий з богом у серці і вірою в людей – особливо в тих яких кришував, або оббирав до нитки. Одним словом достойний кандидат, який ставши міськім головою почав розкрадати міський бюджет та розбазарювати громадські землі за допомогою брудних схем. Головне що місцева прокуратура, поліція та суд давно куплені, а в разі чого Іван Васильович прикриє на рівні області, бо Снігурівський міський голова то його людина з якої він отримує користь. А так як ставленик розумом особливо не відрізняється, то доводиться майже через день приїжати до нього з Миколаєва, або таємно як агенти зустрічатися біля Бармашовського ставка та надавати останньому інструкції стосовно того, як ще можна обібрати Снігурівців. Останнє досягнення цього злочинного угрупування – це зрив об’єднання територіальної громади на завершальному етапі. Видно розуміють що їх ніхто не обере, тому намагаються усіма правдами і не правдами зірвати цей процес, бо тоді не буде можливості погріти руки у чужому кармані.
Тож дуже дивно коли людина на камеру проявляє принциповість і стурбованість про справи у масштабі області, а за межами об’єктивів відеокамер у місті від якого балотувався робить все навпаки.
Автор: Вадим Журавель
Ваш комментарий